Немирівський район має гарне природнокліматичне розташування. Через усю його щедру на ліси територію протікає річка Південний Буг, є чимала кількість ставків, озер та маленьких річок.
Немирівський край, як і його адміністративний центр Немирів, має незвичайну, біографію, насичену історичними подіями та талановитими людьми, починає приємно дивувати іще задовго до своїх основних туристичних принад!
Ще з давніх-давен ця місцевість була заселена різними племенами. Родючі землі, ліси та річки, багаті на дичину, рибу, рослинність, манили до себе далеких пращурів. Вони тут жили і залишили своїм нащадкам свідчення, які ще й сьогодні розкривають перед археологами цікаві сторінки їх матеріальної та духовної культури.
В урочищі Городище, що неподалік Немирова, знаходиться одне з найбільших скіфських городищ VII-VI ст. до н.е.
Немирівське городище, або Великі вали – це 150 га поля, що розкинулося поміж валами 32 метри завширшки, 9 метрів заввишки та 5,5 км завдовжки. Тут і досі знаходять луки, стріли, кам’яні ядра з отворами і без них, горщики, миски та інші цікаві речі, які свідчать про те, що у 7-6 столітті до нашої ери тут було одне зі скіфських городищ Наукові дослідження цієї унікальної пам’ятки розпочалися на початку XX ст., за сприяння княгині Марії Щербатової, останньої немирівської володарки. Перша наукова експедиція під керівництвом професора А. А. Спіцина побувала у Немирівських валах 1909 р. Тоді це місце й було назване Скіфським городищем. В результаті вивчення городища у 1948 р. вченими з Ермітажу, розмаїта кількість знайдених артефактів пізніше була розміщена у двох залах музею.
Уцьому ж урочищі виявлені і залишки поселення трипільської культури.
Зокрема тут уже у 10 столітті існувало давньоруське поселення, а місто це носило протилежну назву – Мирів. І от уже наприкінці XIV століття Мирів переродився у Немирів, перша письмова згадка про який була зроблена у 1506 році. Чому назва так змінилася – достеменно невідомо.
Землі Немирівщини в різні часи належали відомим польським магнатам Четвертинським, Збаразьким, Вишневецьким, Потоцьким.
Немирів був одним із центрів боротьби українського народу проти шляхетського гніту і насильницького ополячення. Відомі повстання під проводом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Тараса Трясила, Павла Бута (Павлюка).
Під час визвольних змагань під проводом Б. Хмельницького Немирів входив до складу Кальницького, а згодом – Брацлавського полків. Через нього не раз проходили козацькі війська на боротьбу з польською шляхтою. Панування у Немирові князів Потоцьких сприяла розвитку фабрик у містечку. Зокрема у місті з’явилися такі фабрики: з виготовлення полотна, перкалю, сукна, шкіри тощо.
На Немирівщині у свій час перебували Богдан Хмельницький, Іван Підкова, Северин Наливайко, Іван Богун, Данило Нечай, Максим Кривоніс, Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, цар Петро І, російський полководець Олександр Суворов, керівник польського повстання кінця XVIII ст. Тадеуш Костюшко.
Старий Немирів – це, перш за все, ціла плеяда відомих історичних імен, цікавих особистостей так чи інакше пов’язаних з містом.
Немирівська гімназія на той час була визначним центром освіти на Поділлі, вона виховала тисячі подолян. Польську мову в гімназії викладав поет, приятель Т. Шевченка, Ю. Беліна-Кенджицький. Вчителював у Немирівській гімназії і відомий український етнограф і фольклорист М. Номис український художник І. М. Сошенко. Географію у 1855-1859 pp. викладав О. В. Маркович, український фольклорист і етнограф, чоловік української письменниці Марії Вілінської, яка писала свої твори під псевдонімом Марко Вовчок. Немирівську гімназію відвідував попечитель Київського навчального округу великий хірург М. І. Пирогов, якому немирівські гімназисти зобов’язані забороною покарання різками. Будинок гімназії і нині продовжує служити за своїм первісним призначенням. Його фасад прикрашають меморіальні дошки на честь видатних людей, які тут викладали та навчалися.
Важливим осередком культури тогочасного Немирова був і палац Болеслава Потоцького. Тут влаштовувалися бали, вечори, на які граф запрошував не тільки друзів, але й місцеву інтелігенцію. Наприкінці 1847 р. тут давав концерти геніальний угорський композитор і піаніст Ференц Ліст. 1850 р. у Потоцького гостював великий французький романіст Оноре де Бальзак з дружиною Евеліною Ганською. Значний внесок у розвиток культури Немирова зробила Марія Григорівна Щербатова, остання немирівська поміщиця. Нею, за проектом чеського архітектора Іржі Стібала, збудовано величний палац та закладено парк. У різні роки тут працювали садівники з Відня, Брюсселя, Праги у Брацлаві, де її батько служив у повітовому суді.
Загалом з Немирівщиною пов’язане життя більше 70-ти письменників. Немирівщина – батьківщина великого російського поета Миколи Некрасова. Немирівчани спорудили в його честь пам’ятник і відкрили літературно-меморіальну кімнату.
Земля Немирівщини подарувала світові видатного композитора, творця невмирущих пісень Миколу Леонтовича. Село Монастирок, що розкинулося на пагорбі за два кілометри від Немирова, – його батьківщина. Родом з Немирівщини (с. Червоне) і відомий український співак Павло Зібров..
У колишньому маєтку княгині М. Г. Щербатової з 1921 р. Розмістився чудовий Будинок відпочинку, нині санаторій «Авангард», відомий далеко за межами України.
З 1872 р. починається історія Немирівського лікеро-горілчаного заводу. 1994 – створено торгову марку Nemiroff, під якою і продається сучасна продукція заводу.
Немає коментарів:
Дописати коментар